Стратегія виживання: Які проблеми мають вирішити регіони

Хибна думка, що відновлення постраждалих регіонів — питання «не на часі». Тисячі мешканців понівечених агресором територій мають жити повноцінним життям, працювати та розвиватися вже зараз — попри війну, що триває.

З початком повномасштабної війни змінилася наша реальність та перспективи регіонального розвитку України зокрема. Війна та відновлення потребують багато ресурсів. Станом на березень 2023 року, Україні потрібно $411 млрд на відновлення та відбудову — це в 2,6 рази вище за ВВП України у 2022 році. Прямі збитки інфраструктурі України — $147,5 мільярда станом на квітень 2023 року.

Читайте також: Едуард Мкртчан Відбудова. Як допомогти людям залишитися жити на деокупованих територіях

Для Уряду важливо визначити нові гострі проблеми, на подоланні яких треба сфокусуватися. Над оновленням Державної стратегії регіонального розвитку ми працюємо вже зараз. До розробки нової редакції стратегії Уряд залучив широке коло стейкхолдерів з неурядового сектору, а також представників місцевих органів влади та проєктів технічної допомоги.

Ми визначили вісім ключових викликів для соціально-економічного розвитку регіонів. Саме на них фокусуватиметься оновлена державна політика розвитку регіонів.

ТОП-8 викликів для регіонального розвитку:

1. Втрата людського капіталу внаслідок вимушеної міграції, бойових дій, окупації та терористичних актів рф. Агресія рф руйнує демографічну основу для розвитку регіонів. Скорочується народжуваність — натомість через війну рівень смертності населення до кінця 2023 року перевищуватиме критичні 20%. Кількість внутрішньо переміщених осіб вже перейшла відмітку 5 мільйонів. Багато хто емігрував за кордон. За попередніми оцінками, кількість ветеранів складе 2 мільйони осіб. Поглиблюватиметься гендерний дисбаланс. Всі це може призвести до високого рівня вразливості та безробіття, яке може набути ознак структурного.
2. Структурні зміни в економіці, втрата експортного потенціалу регіонів. За підсумками 2022 року, економіка Україна скоротилася на 29,1%. Найбільшого зниження валової доданої вартості зазнали сфера будівництва (-67,6%), транспортна сфера (-44,3%) та сфера торгівлі (-30,9%). Постраждав аграрний сектор внаслідок знищення і пошкодження сільгосптехніки ($4,65 млрд) та інфраструктури для зберігання сільськогосподарської продукції ($1,33 млрд). Значно скоротився експорт продукції металургійної (-62,5%), хімічної промисловості (-54,3%) і мінеральних продуктів (-48,6%). На економіку східного регіону негативно вплинула релокація 800 підприємств. Позитивну динаміку продемонстрував лише сектор державного управління та оборони.
3. Збільшення кількості територій, які потребують державної підтримки. У 2022 році власні доходи громад зменшилися на 17% порівняно з 2021 роком. На це вплинули безпекові чинники, релокація підприємств та міграція населення, вилучення земель з господарського обігу, скорочення державної підтримки, втрата логістичного потенціалу. Ситуацію ускладнює зменшення обсягів міжбюджетних трансфертів, переданих з державного до місцевих бюджетів. У 2022 році обсяг трансфертів суттєво скоротився — до 64,3% суми попереднього року — внаслідок зменшення кількості та обсягу наданих субвенцій.
4. Значні руйнування та невідповідність інфраструктури актуальним потребам та безпековим викликам. Один з гострих викликів — інфраструктурні проблеми через значні масштаби руйнувань. Особливо це стосується систем захисту енергетичних обʼєктів, відсутності укриттів або їх неналежного стану. За оцінками Світового банку, станом на кінець лютого 2023 року пошкоджено 1,4 млн житлових приміщень. Найбільша кількість пошкодженого житла у Донецькій, Харківській, Луганській, Київській та Миколаївській областях. Статистика руйнувань невтішна. Станом на 24 лютого 2023 року щонайменше 2 772 заклади освіти частково пошкоджені та 454 зруйновані. Це близько 10% усіх закладів освіти. Пошкоджено або знищено 15,9% медичних об’єктів загального користування (1574 об’єкти). За попередніми оцінками, внаслідок бойових дій руйнувань зазнали 25,4 тис км доріг та 344 мостів і мостових переходів. Більшість вцілілих об’єктів застарілі та не відповідають актуальним потребам безпеки.
5. Втрата транзитного потенціалу та вимушена переорієнтація транспортно-логістичних потоків. Це пов’язано з руйнуванням інфраструктури, блокуванням портів Чорного моря, зростанням витрат внаслідок порушення ланцюгів поставок. За оцінками Світового банку, понад 2 100 сіл, 51 селище та 35 міст на територіях, які повернулися під контроль України, зазнали порушень транспортної мережі. Понад 70% збитків припадає на Донецьку, Луганську, Харківську, Сумську, Чернігівську, Херсонську та Запорізьку області. На кордоні Україна-ЄС через невідповідність прикордонної інфраструктури затримуються вантажоперевезення.
6. Екологічна шкода внаслідок бойових дій та тероризму рф, мінування та забруднення територій. Однією із найбільших катастроф став підрив дамби Каховської ГЕС, в результаті чого до Дніпра потрапило щонайменше 150 т мастила, а в зоні затоплення опинилися понад 80 населених пунктів, де проживає близько 40 тисяч осіб. Відбуваються ландшафтні та лісові пожежі через вибухи боєприпасів (пошкоджено 183,2 тис. га лісів). Обстежити на предмет вибухонебезпечних предметів треба не менше 174 тис. кв. км, з яких 14 тис. кв. км— морські акваторії.
7. Тимчасова окупація територій та втрата інституційної спроможності влади на місцевому рівні. За час війни 3 778 населених пунктів зазнали тимчасової окупації (з них вже деокуповано близько 2 500). Після звільнення в таких громадах виникають проблеми з відсутністю доступу до інженерних мереж, мінуванням територій, руйнуваннями дорожньої та соціальної інфраструктури, житлового фонду, погіршенням якості та доступності публічних послуг, дефіцитом кадрів, поглибленням гендерної нерівності тощо.
8. Невідповідність системи управління регіональним розвитком процедурам та кращим практикам ЄС. Підвищення адміністративної спроможності на національному, регіональному та місцевому рівнях критично важлива для інтеграції України в ЄС. Однією зі складових адміністративної спроможності є програмування — планування витрат на кілька років для досягнення стратегічних цілей, забезпечення визначеності, стабільності та узгодженості політики, проєктів.

Проблеми визначені — що далі?

Звичайно, визначення проблем є лише початковою, хоча й однією з ключових, стадій розробки будь-якої стратегії. Не менш важливим є формування візії та цілей, визначення завдань для їх досягнення, розробка плану впровадження та механізмів для моніторингу. Всі ці речі дозволяють будь-якій організації, навіть такій комплексній, як держава, визначити напрямок розвитку та ефективно рухатися в ньому. Ця робота є складною і потребує значної експертизи, але вже була виконана Урядом.

У найближчі місяці оновлена Стратегія, що дає відповіді на виклики регіонального розвитку, буде презентована і направлена на затвердження. Після цього фокус уваги зміститься на її реалізацію. До цього процесу будуть залучені усі суб’єкти регіональної політики, а Уряд та Мінвідновлення докладуть максимальних зусиль, щоб ефективно координувати цю роботу.