Повномасштабна війна в Україні триває вже понад півтора року і за кордоном залишаються мільйони українців. У сьогоднішній колонці — про те, які виклики є найскладнішими для жінок, які виїхали з України.
Переселенки з України — хто вони?
За даними ООН, з початку повномасштабного вторгнення до кінця червня 2023 року було зареєстровано 6,3 млн біженців з України. Підрахунки за іншими методиками можуть дещо відрізнятися та коливаються від 5 млн до 7 млн осіб. Але ключовим є те, що переважна більшість переселенців — це найбільш вразливі верстви населення: 51% — це діти (до 18 років), на другому місці — 38% — жінки. Ці дані наводить Центр економічної стратегії у своєму дослідженні «Біженці з України: хто вони, скільки їх та як їх повернути?».
Читайте також: Марцін Колодзейчик Не повернеться чверть? За кого з біженців Київ має боротися вже зараз
Я також потрапила до цієї статистики. Регіон, де перебуваю я, — Польща. За моїми спостереженнями, переважна більшість жінок виїхала з України, маючи з собою на утриманні когось із близьких — дітей, одного або обох батьків старшого віку. В середньому кожна така жінка має з собою двох людей. І це не лише моє спостереження. За даними дослідження Жіночого всесвітнього банку, проведеного завдяки підтримці MetLife Foundation у 2022 році, 66% жінок, опитаних у цьому проєкті, виїхали з України, маючи на утриманні дітей і 20% — батьків.
Далі — гірше? Чому фінансовий стан жінок з часом погіршується
З одного боку, найскладніший адаптаційний період вже позаду. Майже у всіх з’явилися нові друзі або з-поміж таких самих переселенців, або з громадян країни, яка надала прихисток, що частково вирішило питання соціалізації. Діти адаптувалися у дитячих садочках або школах та, швидше за все, перейшли з інтеграційних класів до звичайних. Вже не такою катастрофічної здається і мовна проблема. Але з іншого боку, з часом все гострішою стає проблема фінансова, адже жінка повинна фінансово забезпечити тих, хто є в неї на утриманні. Заощадження, якщо вони були, вже витрачені: на облаштування життя на новому місці, на допомогу тим, хто залишився в Україні або захищає країну на фронті. І це при тому, як показує практика, що рівень життя переселенок часто нижчий, ніж був до війни в Україні, оскільки рівень витрат за кордоном інший.
Особисто для мене ця тема є болючою через те, що і я, і багато моїх колег і клієнток, також наразі є переселенками. І ми спілкуємося між собою і з іншими жінками, які були вимушені покинути свої домівки. Але якщо в мене і моїх колег є робота, фінансові знання і фінансова стійкість, то ми знаємо, що в дуже багатьох цього немає.
За даними Жіночого Всесвітнього Банку, робота є основним джерелом для 33% жінок, у той час, як 31% все ще покладаються на гуманітарну допомогу, а 57% ніколи не можуть заощаджувати, щоб створити фундамент власного соціального захисту.
Читайте також: Олексій Кущ Демографічна прірва — національна катастрофа для українців
Втім, те, що вже третина українських біженок має основним джерелом доходу роботу — це дуже хороша цифра. Проте ситуація ускладнюється ще й тим, що частина жінок працювали віддалено на український бізнес. А у 2023 році деякі компанії почали вимагати від працівників працювати в офісі, тому частина переселенок змушені були звільнитися. Чи знайдуть вони роботу, яка дозволить забезпечити хоча б аналогічний рівень, — наразі невідомо.
І тут виникає питання: чому жінки, які все життя працювали, не змогли створити «фінансову подушку» та організувати хоча б мінімальне джерело пасивного доходу?
Частково це викликано тим, що рівень зайнятості жінок досі суттєво нижчий за рівень зайнятості чоловіків, а також жінки отримували за аналогічну роботу меншу заробітну плату, ніж чоловіки. Це в комплексі обмежувало фінансову свободу жінки. І це не лише українська статистика, така ситуація характерна для більшості країн ЄС.
Чим допоможе фінграмотність?
Більш вагома причина полягає в тому, що рівень фінансової грамотності українок, в тому числі жінок-переселенок, є доволі низьким. На мою думку, коріння багатьох із цих труднощів проростає ще з довоєнних часів. Згідно з дослідженням про фінансову інклюзію, яке у 2021 році проводилося USAID, заощадження та інвестиції мали лише 11% українців, а послугою особистого страхування користувалися лише 8%. Ці показники виключно серед жінок були ще нижчими.
Ми часто чули, що в Україні недостатньо інвестиційних інструментів, а закордонні інвестиції доступні далеко не всім. Але з власного досвіду можу сказати: в Україні й до війни були інструменти, які дозволяли як заощаджувати, так і надавали захист в надзвичайних ситуаціях. Але далеко не всі прагнули про них дізнаватися.
Зараз жінкам-переселенкам, які мають тимчасовий прихисток, а отже майже такі саме можливості як і громадяни країни, де вони проживають, доступна набагато більша кількість фінансових інструментів. Але відкритим залишається питання їх ефективного використання. І тут ми знов повертаємося до фінансової грамотності. Адже навчатися ніколи не пізно. Можливо, саме зараз час подбати про своє майбутнє і про майбутнє своїх дітей? Про інструменти, які дають можливість це зробити, я розповім у наступному матеріалі.