В Україні вкотре стартувала реформа Укроборонпрому. Цього разу концерн остаточно ліквідовано.
У реєстрі юридичних осіб зʼявилася згадка про нову компанію зі співзвучною назвою АТ «Українська оборонна промисловість». Її очолив вундеркінд з «оборонки» 31-річний Герман Сметанін, який став інженером на Харківському бронетанковому заводі в 2014 році, одразу після університетської парти. Міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін, який також є новачком у галузі та, схоже, буде шефом для Сметаніна, вже публічно поставив для новоспеченого керівника три конкретні задачі. Пропоную в кожній з них розглянути стартові позиції для нової компанії та старі проблеми, які має розвʼязати Герман Сметанін.
1. Наростити виробництво боєприпасів і військової техніки. Це ахіллесова пʼята всього оборонно-промислового комплексу країни. З одного боку, заводи зі складу Укроборонпрому мають спроможності виробляти різноманітну зброю і боєприпаси. Вже під час великої війни державний концерн під керівництвом Юрія Гусєва публічно звітував про розгортання виробництва у кооперації з іноземними партнерами артилерійських снарядів 120-мм, 122-мм і 125-мм. Чого в принципі до того не було в історії України. В останні дні свого існування концерн також відзвітував про успішне застосування безпілотника на 1 000 км.
З іншого боку, критики наголошують, що нові боєприпаси випускають у вкрай обмеженій кількості, а безпілотник на далеку відстань лише тестується в одиничних екземплярах.
Ракетний проект «Сапсан» започаткували ще в далекому 2006 році. Цього року мали фіналізувати і передати ЗСУ перші балістичні ракети, для ударів по глибокому тилу ворога. Утім, проект так і залишився «довгобудом».
Для того, щоб через півроку-рік не отримати критику у провалі ракетної програми чи відсутності боєприпасів, Герману Сметаніну необхідно розвʼязати дилему: як виробляти і постачати в ЗСУ швидко, коли загалом українська галузь ОПК є застарілою і недофінансованою. Натомість Міноборони, за висловом чинного міністра Олексія Резнікова, не готове бути інвестором для «Укроборонпрому». А вимушене купувати зброю тут і зараз в умовах війни, часто за кордоном.
Я як міністр оборони не можу бути інвестором. Я не можу інвестувати наперед у виробництво. Я купую готовий товар, бо він мені зараз потрібен на полі бою. А якщо завтра прийде до мене «Укроборонпром» і скаже: «Дай мені грошей наперед, я розвиватиму виробництво», то я не дам. Я скажу: «Іди в банк, бери кредит, працюй як приватний бізнес». — із інтервʼю Олексія Резнікова виданню Бабель майже через рік після вторгнення.
2. Побудувати в компанії ефективну антикорупційну інфраструктуру. З приходом до влади команди Володимира Зеленського Укроборонпром очолив Айварас Абромавичус із політичного крила реформаторів. За Айварасом прийшли інші сильні менеджери з різних сфер, які започаткували реальні антикорупційні інструменти:
- конкурсні відбори кандидатів на посади директорів підприємств концерну, які включали фінальну перевірку претендента на поліграфі;
- оренду нерухомого майна підприємств концерну через майданчик Prozorro.Sale;
- проведення левової частки закупівель концерну через систему Prozorro.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Герман Сметанін отримав омріяну посаду, яка може поховати його карʼєру
Власне кадрові конкурси дали поштовх самому Герману Сметаніну, який у 2020 році подав резюме на номінаційний комітет в надії отримати керівну посаду на одному із бронетанкових заводів. Автор цих рядків був залучений концерном як незалежний спостерігач від громадськості. Тому памʼятаю, як учасники засідання схвально відгукувалися саме про професійні якості Сметаніна і відсутність будь-яких родинних звʼязків з політиками і чиновниками, що у попередні роки було визначальним під час призначень в Укроборонпромі.
За Гусєва ці практики продовжилися. Але були згорнуті під час вторгнення. Утім, для Германа Сметаніна їх помірковане відновлення — це гарантія від майбутніх закидів, що він приймає кадрові чи фінансові рішення на користь якихось фінансово-політичних груп.
3. Трансформувати Укроборонпром. Це той випадок, коли позитивні політичні заяви розпочати реформу є. Проте ніякої реформи роками не відбувається. Для розуміння читачів, розпочати трансформацію Укроборонпрому Володимир Зеленський обіцяв ще в перший рік своєї каденції. Проте парламент за профільний закон проголосував лише у 2021 році, а Кабмін затвердив постанову на його виконання у березні 2023 року.
Врешті-решт, нова компанія «Українська оборонна промисловість» утворена, і саме Сметаніну у співпраці з міністром Камишіним доведеться забезпечити небачені до того корпоративні перетворення: утворення Наглядової ради, до якої мають увійти половина незалежних членів; розробити і запровадити дієві процедури внутрішнього контролю, аудиту, звітування та багато іншого. Провести масштабне кадрове оздоровлення на керівних посадах, де багато директорів працюють ще з радянських часів.
Не складно спрогнозувати, що останнє завдання не з легких, зважаючи на перші два пункти. Та і війна триває. Утім, без реформи, перспектив у галузі ОПК не буде. Адже новій компанії вкрай необхідно отримати доступ до кредитного фінансування, міжнародних проектів та інвестицій. А ці всі бонуси західного світу без реформи на керівних принципах OECD залишатимуться, як і у попередні роки, не доступними.
У підсумку виходить, що Герман Сметанін отримав омріяну посаду, яка може поховати його карʼєру. Та і будемо відвертими, поразка тандему Сметаніна-Камишіна у найближчий рік загалом може зіграти з воюючою країною злий жарт. Адже західна підтримка ніколи не буде у достатній кількості. Більшість потреб ЗСУ у довгостроковій перспективі повинна забезпечити саме місцева «оборонка», яка перетворюється на одну з гарантій безпеки майбутнього України.